Видобуток
На Волині знаходяться найбільші поклади торфу в Україні, розробка торфових родовищ вимагає комплексного підходу, який включає врахування геологічних, технологічних та екологічних факторів.
Близько 81% видобутого в Україні торфу використовується як паливо через його високу енергетичну цінність, зумовлену високим вмістом вуглицю, а решта 19% використовується як торфосуміш, яку використовують в садівництві, адже ґрунт торф'яний сприяє гарному розвитку кореневої системи квітів, кущів, сільськогосподарських культур та декоративних дерев.
Видобування цієї копалини важливе для економіки країни та є одним з кроків в досягненні енергетичної незалежності України. А для окремих регіонів використання торфобрикетів є основним видом палива.
Торф'яні поклади поділяються на чотири типи: низинний, перехідний, змішаний, верховий. Окремі ділянки торфових родовищ можуть відрізнятися за віком, протяжністю, геолого-геоморфологічними та гідрологічними умовами. Відповідно технології видобутку також можуть відрізнятися.
Отже, й мета використання торфу також є різною: виготовлення торф’яних брикетів для комунально-побутових потреб, виготовлення компостів та в якості ґрунту торф’яного.
Перед початком розробки торфородовищ необхідно зібрати відомості про потужність залягання покладів торфу, гідрогеологічні умови родовищ та зробити якісну характеристику корисної копалини. Крім того проводиться постійний радіаційний контроль виготовленої продукції.
Першим етапом видобування торфу є осушення; перед початком земляних робіт на ділянці осушення необхідно провести підготовчі роботи: позначити віхами, спланувати траси каналів, прибрати каміння, дрібні пеньки та інші предмети, перевірити умови прохідності машин.
Далі створюється система протипожежного водопостачання, тобто прокладається мережа осушувальних каналів. По завершенню видобувних робіт картові канали будуть ліквідовані. Екскаватори на широких гусеницях використовуються для прокладання каналів на болотах, де проводиться видобуток торфу. Широкі гусениці забезпечують стійкість машини на нестабільному ґрунті, а ковш спеціальної форми дозволяє ефективно виконувати земляні роботи. Це важливий етап у процесі видобутку торфу, оскільки правильно прокладені канали сприяють ефективному водовідведенню.
Фрезерний спосіб видобутку – найпоширеніший – відноситься до пошарово-поверхневого, так як торф’яний поклад розробляється одночасно тонкими шарами з поверхні кар’єру за короткі цикли, які представляють собою процеси:
- фрезерування верхнього шару покладу;
- 1-3-х кратного ворушіння;
- валкування фрезерного торфу, яке є завершальною операцією сушіння та підготовчою операцією до збирання;
- штабелювання – збирання готової продукції в штабелі.
Продукція фрезерного способу – торф фрезерний – являє собою суміш дрібних частинок різноманітної форми та розміру. Отримання торф’яної крихти відбувається шляхом фрезерування верхнього шару торф’яного покладу. Торф розпушується на глибину до 2 сантиметрів, а після – верхній шар знімається та перетворюється на крихту за допомогою трактора з встановленим на ньому навісним обладнанням. Розпушений торф сушиться на сонці, а тоді збирається у валки прямо на полі. Збирання фрезерного торфу в штабелі здійснюється одразу після сушіння.